Skip to content Skip to left sidebar Skip to right sidebar Skip to footer
Choose language:

News

Історія Борислава сягає н…..

Історія Борислава сягає найдавніших часів. Тут завжди існували нафтові промисли. Зводилися вони до того, що у найпримітивніший спосіб збирали з поверхні річок, потічків або неглибоких ям-копанок нафту для змащування коліс у возах, а ще використовували як лікарський засіб для лікування шкіри. Також нафту змішували з іншими оливами, які наливали у каганці – лампи для освітлення. І так тривало до 1853 року.

Ви пам’ятаєте, що ми розп…..

Ви пам’ятаєте, що ми розповідаємо історію Бориславської електростанції, якій цього року виповнюється 100 років?
Сьогодні публікуємо другу частину лонґріду!

* * *
Повоєнна розруха у Польській державі та різка інфляція змусила ТЗоВ „Elektrownia związkowa” відступити права на будівництво великої електростанції у Бориславі французькій нафтовидобувній фірмі „Premier”, яка в серпні 1922 року її збудувала.

Хоч з чужим капіталом, але Бориславська електростанція з’явилася, і в цьому була головна заслуга ТЗоВ „Elektrownia związkowa”, яка підготувала місце і техніко-економічне обґрунтування її спорудження. Електростанція споживала попутний газ з нафтових свердловин і крім виробництва електроенергії виконувала неоціненну екологічну функцію – дегазацію міста.

Проте нафтовидобувна фірма „Premier” використовувала електростанцію виключно для власних потреб нафтопромислів. Але львівські електрики не склали руки – вони вважали, що ця електростанція повинна стати регіональною для цілої округи. Спершу ТзОВ “Gaz ziemny” спільно з ТзОВ “Elektrownia związkowa” створили Акціонерне Товариство „Międzymiastowe gazociągi” (“Міжміські газогони”) з метою, як вказано у його Статуті, транспортування енергоносіїв.

У лютому 1923 року наглядова рада АТ „Międzymiastowe gazociągi”, за участю Г.Сокольніцкого, В.Шайнока та Ю. Томіцкого, приготувала подання на отримання державної ліцензії на транспортування електроенергії у Бориславсько-Дрогобицькому вузлі.

Ухвалили й рішення звернутися до фірми „Premier” щодо створення з ним, “або й без нього електромережного підприємства”. Нарешті у 1924 році таке підприємство – Підкарпатське Електричне Товариство (ПЕТ) – було створено. 16 квітня 1924 року відбулися установочні збори нового Товариства. Невдовзі ПЕТ розпочало будівництво ЛЕП – 15 кВ з Бориславської електростанції до навколишніх міст – Дрогобича, Стрия, Самбора, Трускавця.

Цікаво прослідкувати, як відбувалася електрифікація Дрогобича. Події відображають конкуренту боротьбу різних приватних фірм. Першу електростанцію у Дрогобичі збудували навіть на рік раніше, ніж у Бориславі – у 1921 році. Її власником була приватна фірма “Galicja” (“Ґаліція”). Вона існує дотепер – належить нафтопереробному заводу НПК “Галичина”. Спершу її використовували для виробничих потреб, але у 1925 році Ґабріель Сокольницький розробив проект електрифікації від неї міста Дрогобича.

За проектом Сокольницького львівська фірма “Сіменс” мала встановити у місті чотири трансформаторні підстанції напругою 6000/380-220В. Проте потужності електростанції “Galicja” стало замало. Тоді у гру ключилося Підкарпатське Електричне Товариство. У 1929 році ПЕТ збудувало повітряну лінію 15 кВ з Борислава до Дрогобича. Мережа 15 кВ була власністю ПЕТ, а мережа 6 і 0,22 кВ – магістрату (всього в місті було 8 шт. ТП). Тож електроенергія до споживачів Дрогобича надходила з електростанцій АТ “Premier” і АТ “Galicja”. Звісно, що між ними мусив виникнути конфлікт. АТ “Galicja” скаржилося, що ПЕТ уклало угоду з дрогобицьким маґістратом на постачання електроенергії до міста за ціною 12 швейцарських центів за 1 кВт-год, а їм платять лише по 7 центів. Очевидно певну роль зіграло те, що ще перед тим ПЕТ отримало винятковий урядовий дозвіл на постачання електроенергії на цілий терен, включно з Дрогобичем, і змогло наполягати на своїх умовах. Немаловажним було й те, що АТ “Galicja” не була спроможною забезпечити повне електропостачання міста, а ПЕТ гарантувала покриття всіх потреб у електриці одразу ж. Разом з тим, ПЕТ почало диктувати обсяг електроенергії, який місто мало купувати у них. Так, у 1933 році ПЕТ підписало угоду з маґістратом, за якою місто повинно споживати не менше як 240 тис. кВт-год на рік.

У 1929 році ПЕТ електрифікувало Стрий, а в 1931 році – Самбір. Вірніше Самбір перевели з постійного струму на змінний (там існувала своя електростанція з 1908 року). Її потужності стало катастрофічно не вистачати, тому за проектом Габріеля Сокольницького до міста побудували ЛЕП 15 кВ з Бориславської електростанції.

Перед Другою світовою війною Бориславська електростанція мала три генератори з загальною потужністю 11,2 МВт.

* * *
Далі буде. На світлині – Бориславська електростанція

Організація країн — експо…..

Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК) (англ. The Organization of the Petroleum Exporting Countries, OPEC) — картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту. Членами цієї організації є країни, чия економіка залежить від доходів з експорту нафти.
ОПЕК як постійно діюча міждержавна організація була створена на конференції в Багдаді 10—14 вересня 1960. Спочатку до складу організації ввійшли Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія й Венесуела. До цих п’ятьох країн, що заснували організацію, пізніше приєдналися ще вісім: Катар (1961), Індонезія (1962), Лівія (1962), Об’єднані Арабські Емірати (1967), Алжир (1969), Нігерія (1971), Еквадор (1973—1992), Габон (1976—1994). В 2007 р. до організації приєдналася Ангола і повернувся Еквадор. У 2008 р. Росія заявила про готовність стати постійним спостерігачем.
Штаб-квартира ОПЕК спочатку перебувала в Женеві (Швейцарія), потім 1 вересня 1965 перемістилася у Відень (Австрія).
Основна мета організації — координація та уніфікація нафтової політики країн-членів організації з тим, щоб забезпечити справедливі і стабільні ціни на нафту на світовому ринку, ефективні економічно обґрунтовані і регулярні поставки нафти країнам-споживачам, а також забезпечити інвесторам, які вклали свій капітал в розвиток нафтовидобувної галузі, справедливу прибутковість вкладень.

Здатність ОПЕК контролювати ціни на нафту дещо знизилася у зв’язку з відкриттям та розвитком великих запасів нафти на Алясці, в Північному морі, Канаді, Мексиканській затоці, Росії та модернізації ринків. Станом на листопад 2010 року, на членів ОПЕК припадає 79 % світових запасів нафти і 44 % видобутку, що дає їм значний контроль над світовим ринком. Наступна за величиною група виробників, що входять до ОЕСР і пострадянські держави видобувають лише 23,8 % та 14,8 % відповідно від загального обсягу видобутку нафти у світі. Однак, уже у 2003 році, побоювання, що ОПЕК мало можливостей збільшення видобування, викликало припущення, що їх вплив на ціну нафти почне скорочуватися.

Штаб-квартира ОПЕК, де проводяться регулярні зустрічі між міністрами нафти її країн-членів, з 1965 року знаходиться у Відні.

ОПЕК+

Мета ОПЕК — координація діяльності й вироблення загальної політики відносно видобутку нафти серед країн — учасників організації, з метою підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільних поставок нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій у нафтову галузь.

Міністри енергетики й нафти держав членів ОПЕК двічі в рік проводять зустрічі для оцінки міжнародного ринку нафти й прогнозу його розвитку на майбутнє. На цих зустрічах приймаються рішення про дії, які необхідно почати для стабілізації ринку. Рішення про зміни обсягу видобутку нафти відповідно до зміни попиту на ринку приймаються на конференціях ОПЕК.

Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку припадає 40% від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти.

Нафтове ембарго 1973 рокуРедагувати

Ембарго на поставки нафти у 1973 почалося після підтримки Сполученими Штатами і Західною Європою Ізраїлю у Війні Судного дня. Саудівська Аравія та Іран очолили тих, хто був обурений західною підтримкою Ізраїлю. Іран припинив поставки нафти до Сполучених Штатів та Західної Європи. Крім того, король Саудівської Аравії Фейсал ібн Абдель Азіз Аль Сауд ввів нафтове ембарго проти Заходу. Внаслідок цього, ціни на нафту в США піднялася з 3 доларів за барель до 12 доларів за барель, розпочалося нормування пального.

We wtorek (08.02.) odbędz…..

We wtorek (08.02.) odbędzie się telewizyjna premiera filmu „Łukasiewicz – nafciarz romantyk”. Dokument-fabularyzowany opowiada o życiu i działalności Ignacego Łukasiewicza, pioniera przemysłu naftowego w Europie oraz wynalazcy lampy naftowej. Film będzie można zobaczyć na kanale TVP…

Згадки про водопостачання м. Борислава

Згадки про водопостачання м. Борислава зустрічаються за часів панування в Галичині Австро – Угорської імперії, коли почався великий бум по освоєнню нафтових родовищ.Розробка покладів нафти в м. Бориславі розпочата ще в 1825 роках. З цього часу в місті постійно зростала кількість жителів, і відповідно, зростала потреба в питній воді.

Read More

Французьке Товариство Мінерального Воску та Нафти

1876 р. частину озокеритних копалень на Волянці фірми промисловців Ґартенберґа і Ґольдхамера купила французька фірма „Бернштейн і Фед” у Парижі, яка створила фірму „Французьке Товариство Мінерального Воску та Нафти” з капіталом 1 мільйон франків.

Read More

Коротка презентація “Борислав та люди”

Історія міста Борислав не наскрізь зав’язана з історією простих людей, що мешкали в нашому нафтополісі. Багато історій простих людей були об’єднані з Бориславом пам’яттю про культуру, кіно, музику та науку.

Read More

Свердловина «Ойл-Сіті»

У 1908 р. фірма «Голендерський нафтовий синдикат» побудувала на ділянці Тустанович-Бориславського нафтового родовища свердловину «Ойл-Сіті».

Read More

Сайт виготовлено в рамках міжнародного проекту «Нафтова колиска Європи: забута історія Польщі і України» за Програмою Транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2014-2020

За зміст матеріалів сайту відповідають виключно партнери-виконавці проекту та автори матеріалів сайту, і його жодним чином не можна вважати таким, що відображає погляди Європейського Союзу.