Тустановичі та «Весела вдова»

Сучасний Борислав сформований шляхом об’єднання кількох передкарпатських сіл, що знаходилися в Бориславській котловині і де були виявлені великі поклади нафти. 26 липня 1933 р. Борислав і прилеглі до нього села – Тустановичі, Баня Котівська, Мражниця і Губичі — отримав статус міста, так званий Великий Борислав з населенням близько 45 тис. мешканців.

Одним з найцікавіших сіл можна назвати Тустановичі де знаходилися дві всесвітньовідомі нафтові свердловини «Ойл Сіті» та «Весела вдова».

1908 р. – зі свердловини «Ойл Сіті» з глибини 1016 м отримали рекордний фонтан нафти з дебітом близько 3 тис. т на добу.

Нафтовою копальня «Весела вдова» також давала неабиякі прибутки власникам на початку минулого століття. Офіційно таку назву копальня отримала на честь найвідомішої оперети композитора Франца Легара про молоду чарівну вдову Анну Главарі. За сюжетом оперети власниця багатомільйонного статку, приїжджає до Парижа, не підозрюючи, що на неї відкрито полювання, а точніше, на мільйони, які залишив у спадок її покійний чоловік… І все ніби логічно. Багата копальня, ніби вдова на чужій землі, яка обіцяє щедро збагатити того, хто її доб’ється. Але історія назви набагато трагічніша.

Жила у Тустановичах дівчина. Та така була красива що впадали за нею всі юнаки з околиць. Однак вона кохала лише молодого коваля з Губич. Вони зустрічалися таємно, бо боялися, що їхні сім’ї ніколи не дадуть їм благословення через різний соціальний статус. Тому вирішили вони таємно обвінчатися. І ось одної літньої ночі, серед розлогих тустановицьких лісів, на освітленій місячним сяйвом невеличкій галявині вони дали одне одному шлюбну обітницю, обмінявшись кільцями із потертого мідного дроту та вінками з польових квітів.

Після обряду, простоявши в обіймах одне одного не менше години, мусили вони вертатися додому, аби зібрати речі і наступної ночі втекти зі своїх осель, назавжди залишивши рідну землю. Розійшлися вони в різні сторони. Та не минуло й п’яти хвилин, як тишу розірвав пронизливий крик дівчини, який різко обірвався. Юнак кинувся у бік тривожного звуку, але на місці, де мала б бути його кохана, з хрипами й шипінням, поволі підкульгуючи, чвалала, чорна як вугілля, страшна істота. І в цю ж мить впав він мертвим від серцевого нападу.

Істотою ж виявилася його наречена, яка йдучи манівцями, впала у глибоке провалля з чорною смердючою рідиною, яку потім людство назве нафтою, пошкодила ногу, і чи то від шоку, чи то від болю не змогла нічого вимовити й тільки хрипіла. Так, щойно одружившись, стала вона вдовою, а так як вона від горя втратила розум, то постійно нервово сіпалася, голосно сміючись сама до себе.

Саме на цьому місці, де провалилася під землю юна красуня, в 1909 році звели нафтову копальню «Весела вдова» в пам’ять про велике кохання. Подейкують, що сміх веселої вдови можна почути й зараз, прислухавшись до шелесту зеленого лісу обабіч Тустанович.

Копальня нафти «Весела вдова», 1910 р.