Піонер нафтової промисловості

Йоган (Ян) Зег народився 2 вересня 1817 р. в м. Ланьцуті, у Західній Галичині (сучасна Польща), у сім’ї Йогана та Христини. Батько його був аптекарем, а родина, можливо, була німецького або угорського походження.

Навчався Йоган Зег у Дрогобицькій та Самбірській гімназії. У м. Самборі в 1830-х рр. працював учнем в аптеці, де вперше ознайомився з місцевими нафтопродуктами.

З 1844 р. вивчав фармацію у Віденському університеті, де 8 серпня 1846 р. склав іспит, а наступного дня захистив ступінь магістра фармації.

Із 1848 р. Йоган Зег почав працювати у Львівській аптеці “Під золотою зіркою”, яка на той час була найбільшою в Галичині. Власник аптеки Петро Міколяш, в 1852 р. створює при аптеці хіміко-фармацевтичну лабораторію, закуповує у дрогобицького підприємця Абрагама Шрайнера, колишнього бориславця, центнер бориславського дистиляту нафти і доручає Зегу здійснити дистиляцію (ректифікацію) цього продукту до ступеня дорогого так званого “Oleum petrae album”, що доставлявся в аптеки з Італії і звичайно називався скальна олія (Petreoleum). Після довгих тижнів лабораторних експериментів Йоган Зег успішно виконує поставлене завдання – здійснює дистиляцію та очищення нафтової ропи на окремі фракції. Для очищення нафти Й. Зег використав концентровану сірчану кислоту та содовий розчин.

30 березня 1853 р. у м. Львові, в аптеці “Під золотою зіркою” на сучасній вул. Коперника, 1 (нині аптека № 24), у бляшаній лампі, виготовленій львівським бляхарем Адамом Братковським, вперше публічно “засвітився” одержаний нафтопродукт, який, як Й. Зег так і інші, називали просто нафтою, що застосовувалася для освітлення. А 31 липня 1853 р. у головній львівській лікарні на вул. Личаківській розпочалося освітлення приміщень за допомогою ламп А. Братковського та нафтового дистиляту Й. Зега. Вночі, цього ж дня, за допомогою цього освітлення, була вперше у світі проведена складна хірургічна операція лікарем Заорським пацієнтові Владиславу Холєцкому.

Ще 27 травня 1853 р. Й. Зег подав до Намісництва у Львові заяву про видачу йому привілею – виключних прав (у сучасному розумінню патенту) на очищення нафти хімічним шляхом. До заяви додано опис винаходу і прохання збереження таємниці цього винаходу та квитанція про оплату в розмірі 40 флоринів конвертованою валютою. Привілей був виданий у Відні 2 грудня 1853 р. на ім’я Йогана Зега, магістра фармації у Львові та оголошений у пресі. У описі привілею вказується: “Винахід, очищення гірської нафти хімічним способом так, щоб вона завдяки цьому стала придатною до використання у технічних цілях”. Тут варто зазначити, що у США дослідження хімічного складу нафти було вперше здійснено і опубліковано професором хімії з університету у м. Яле Беняміном Сілліманом тільки 16 квітня 1855 р.

Йоган Зег, також, із озокериту та його похідних почав у лабораторії виготовляти свічки, про що свідчить привілей, виданий у Відні 23 листопада 1853 р.

Після свого винаходу магістр фармації Й. Зег повністю зосередився на подальшій праці в царині нафтопереробки. Він відкрив першу у Галичині у Львові цісарсько-королівської привілегійовану тобто з виключними правами, так звану Камфінфабрику, де дистилював та очищав нафту. А у Львові на вул. Краківській відкрив крамницю з продажу легкої нафти населенню для освітлення, а також легкої фракції (очевидно, бензину), як рідини для виведення плям з одягу та для інших технічних цілей.

У 1854 р. на виставці у Мюнхені Йогана Зега було нагороджено похвальною грамотою за досконалий дистилят нафти. У грамоті вказувалося: “Йоган Зег, магістр фармації і власник привілею у Львові – Австрія: похвальне визнання за повну дистиляцію скельної олії”.

У звіті Торгово-промислової палати у Львові високому цісарсько-королівському міністерству торгівлі, промисловості та громадського будівництва про стан торгівлі та промисловості у регіоні за 1854-1856 рр., виданого окремою книгою в 1859 р. вказується, що тут діє “цісарсько-королівська привілегійована Камфінфабрика Йогана Зега” з двома дистиляційними апаратами та двома чанами (посудинами), на якій працювало чотири робітники. Ця фабрика переробила сировини: у 1854 р. – 600 центнерів нафти; у 1855 р. та 1856 р. по 250 ц. З цієї нафти було виготовлено такі продукти переробки: „Asphalt” (нафтовий бітум); „Rectificirtes Brennöl” (ректифікована горюча (освітлювальна) олія); „Steinöl” (кам’яна олія, нафта); „Wagenschmiere” (мастило для возів, вагонів) та „Goudron” (гудрон). Продукти продавалися більшою мірою у країні, а незначна частина була вивезена у західні кордони країни та до Прусії (Німеччини). Також вказувалося, що за умов великих капіталів та вищій підприємливості могло б виробництво нафти створити у цьому регіоні вагому виробничу галузь. Згодом так і сталося. У Галичині створилася велика нафто-озокеритна промисловість країни з центром у Бориславі.

До 1858 р. Й. Зег доставляв у столицю Австрії Відень достатню кількість нафтового дистиляту для освітлювальних потреб. Ще з 1854 р. цей продукт для освітлення, як дешевший, почала використовувати Північна залізниця Австрійської імперії, а на прохання тодішнього директора пошт у Львові, Й. Зег з бориславської нафти виготовляв мастила до поштових возів у формі шматків мила.

Й. Зег мріяв про поширення і використання свого винаходу. Та його долю спіткало велике нещастя. 12 лютого 1858 р. з фабрики до його магазину у Львові було привезено бочку з нафтопродуктами, яка була пошкоджена, а з неї витікала рідина. Перед крамницею утворилася калюжа. За однією з версій, випадковий перехожий підпалив дистилят, вогонь перекинувся на крамницю де дружина Й. Зега Дорота, з дому Облочинська, та її 17-річна сестра Герміна, що продавали нафтопродукти, трагічно загинули у вогні.

Шокований катастрофою Й. Зег на якийсь час припинив успішно розпочату ним справу, проте, уже наприкінці 1858 р. він організовує нову крамницю з продажу нафтопродуктів на розі вул. Довгої (сучасна вул. Театральна), навпроти нинішнього театру ім. М. Заньковецької. Про це свідчить реклама у львівській газеті “Przegląd powszechny” від 5 та 8 січня 1859 р. Однак, збільшення згодом переробки нафти іншими підприємцями, як у краю так і за кордоном, та через конкуренцію численних, більших підприємств, спонукало винахідника нафтопереробки та промисловця залишити розпочату ним справу.

21 серпня 1875 р. Й. Зег одержав концесію на створення в Бориславі аптеки на вул. Панській (сучасна вул. Шевченка, 12), яку відкрив у березні 1876 р. з назвою “Зірка”. Він вдруге одружується, з Марією (третя сестра з Облочинських), з якою у них було двоє дочок, і до останніх своїх днів був власником аптеки у Бориславі. Й. Зег та його родина була в дружніх стосунках з письменником Стефаном Ковалівим. Дружина та дочка Й. Зега були хресними матерями двох дітей С. Коваліва.

Після короткочасної хвороби він помирає 25 січня 1897 р. у Бориславі, і похований на колишньому старому цвинтарі, що на розі сучасних вулиць Володимира Великого і Героїв ОУН-УПА, однак за радянських часів могила разом з усм цвинтарем була знищена. Зараз існує лише символічна могила Я. Зега в Бориславі. Згодом власниками аптеки були: дочка Й. Зега та її чоловік, Алєксандр Хоміньскі, в 1920-30 рр. Артур Ротенберґ. А в 1973 р., у зв’язку із новою радянською забудовою міста, міська влада знесла будівлю аптеки Й. Зега, звівши на її місці багатоквартирний житловий будинок на фасаді якого розміщено пам’ятну таблицю. Впродовж 2021р. в рамках проекту “Нафтова колиска Європи: забута історія Польщі і України” за Програмою Транскордонної співпраці Pl-By-Ua планується встановити пам’ятник Яну Зегу в Бориславі поблизу місця де знаходилася його аптека.