Ласкаво просимо в край, де течуть сіль і нафта
«Ласкаво просимо в край, де течуть сіль і нафта» – такими словами кантати у вересні 1880 року зустрічали австро – угорського імператора Франца Йосифа І в Галичині. 13 вересня він приїхав у Борислав оглядати копальні нафти й земляного воску. На нафтових і озокеритових шахтах він пробув близько півтора години, десь з 13 до 14. А дивитися, справді, було на що!
Тут знаходилася шахта для видобутку озокериту французької фірми «Société Française Minerale de Cire et Pétrole», заснованої у 1877 р. в м. Бориславі. Її максимальна глибина сягала 120 метрів. Щомісячний видобуток озокериту становив 30-60 тонн. Зрештою, імператора цікавило, звідки у державну казну надходять такі великі прибутки та що це за «підземні бджоли», що виробляють стільки земного воску. Вітальне слово цісарю німецькою мовою виголосив І. Шрайбер.
Приїзд Франца Йосифа І в Борислав згадує й Іван Франко в оповідання «Задля празника»: «Віват! Віват! Най жиє наш найясніший монарха! — загриміли з подвійною силою радісні окрики юрби, коли цісар і його супровід сідали до повозів, аби проїхати ще кілька сот кроків до найближчої залізничої будки, де дожидав уже цісаря двірський поїзд, аби завезти його до Борислава».
Спеціально для Габсбурга вибудували не тільки тріумфальну арку, а й повномасштабну модель підземної галереї, а також озокеритову шахту в мініатюрі. Вона стояла біля підніжжя павільйону, з якого Франц Йосиф оглядав Борислав – єдине у світі місто, яке стояло безпосередньо на нафтовій жилі. Тому кантата для Франца Йосифа була правдивою, а нафта з Галичини ставала справою державного значення! Події далекого минулого знайшли своє відображення на полотні художника Войцеха Грабовського – ймовірного очевидця подій, адже з 1873 року він часто подорожував Галичиною.
