Бориславське родовище озокериту
Від середини XIX ст. Борислав став відомим промисловим центром видобутку та переробки нафти і озокериту.
Бориславське родовище озокериту — одне з найбільших у світі за запасами та рівнем видобутку.
Державна канцелярія Австрії 1810 р. видала офіційний документ – Декрет до Гірничого суду м. Дрогобича як перший нормативно-правовий акт у гірничій галузі в Бориславі. З цього часу у Дрогобицькому Гірничому управлінні починають реєструвати бориславських підприємців з видобутку і переробки нафти й земного воску (озокериту). 1853р. відомим промисловцем Робертом Домсом (1815-1893) було відкрито Бориславське промислове родовище озокериту, а 1861 р. ним же запроваджене тут буріння нафтових свердловин, що дуже швидко привело до справжньої нафтово- озокеритової лихоманки. Загальна вартість видобутої нафти й озокериту 1855-1865 рр. складала 15 млн. золотих ринських. Через значний попит на озокерит у 1860-1870-х рр. в Бориславі видобувалося більше озокериту ніж нафти, адже ціна його була утричі вищою від нафти, хоча вартість їх видобутку була однаковою. Спершу озокерит добували за допомогою ям-копанок глибиною навіть понад 100 м, а згодом і шахт глибиною до 260 м. Його переробляли на численних фабриках, так званих топлярнях – парафінових, резинових чи свічкових підприємствах Борислава, Дрогобича та околиць. Одна із львівських газет 1868 р. писала: «Кожний копав, як хотів і як міг. Яма біля ями, шурф біля шурфу. Бориславська улоговина виглядала як продірявлене решето… Мільйони відер у безперервному русі. 3 світанку до темної ночі весь простір покритий закопченими робітниками, які подібні на підземних духів, що видобувають заклятий скарб». Різні види озокериту бориславського родовища навіть одержали свої офіційні найменування – бориславіт (твердий крихкий різновид темного кольору) та геленіт (золотисто-жовтого кольору, за назвою шахти «Гелена»). У другій половині XIX ст. бориславський озокерит використано для ізоляції першого трансатлантичного телеграфного кабелю між Європою і США. 1873 р. у Бориславі було вже 12000 ям-криниць, з яких видобутком нафти і озокериту займалися 75 великих та 779 малих підприємств, на яких працювали 10500 робітників. Цього ж року в історії експлуатації Бориславсього родовища було видобуто найбільшу річну кількість озокериту – 350 000 віденських центнерів (19 557 т 70 кг). Тодішній Бориславський промисловий басейн давав 100 % видобутку озокериту усієї Галичини. В Радянський період продовжували працювати дві озокеритові шахти, з яких видобували в середньому близько 800 т озокериту в рік. Остання шахта була закрита на початку 1990-х рр.
На фото: Озокеритові копальні в Бориславі,1905р.;
